Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 926/724/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Хотинське лісове господарство"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014у справі№ 926/724/13 господарського суду Чернівецької областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4додержавного підприємства "Хотинське лісове господарство"простягнення 75 211, 00 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до державного підприємства "Хотинське лісове господарство", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 75 211,00 грн., з яких: 74 102,51 грн. - сума основного боргу та 1 108,49 грн. - сума трьох відсотків річних.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушенням умов укладеного між ними договору оренди транспортного засобу № 2/53 від 03.01.2011 не в повному обсязі виконав взяті на себе грошові зобов'язання зі сплати орендної плати за користування протягом 2011 року та січня-липня 2012 року транспортним засобом - автобусом Мersedes Benz 410, д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яку відповідач відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762, ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України зобов'язаний погасити, а також за прострочення виконання грошового зобов'язання має сплатити три відсотки річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 13.05.2014 (суддя Гончарук О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ДП "Хотинське лісове господарство" на користь ФОП ОСОБА_4 74 102, 51 грн. заборгованості, 1108,49 грн. трьох відсотків річних та 1755, 96 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (колегія суддів у складі: Костів Т.С. - головуючий, Желік М.Б.) апеляційну скаргу ДП "Хотинське лісове господарство" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 13.05.2014 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за укладеним між ними договором оренди транспортного засобу № 2/53 від 03.01.2011 в заявленому до стягнення розмірі є доведеним. Відповідач жодних доказів в підтвердження факту виконання в повному обсязі своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати у відповідності до умов договору не надав, а позивач правомірно нарахував відповідачу суму трьох відсотків річних на суму заборгованості за період прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір заборгованості, визначений позивачем та заявлений до стягнення, за перерахунком судів, є правильним.

В касаційній скарзі державне підприємство "Хотинське лісове господарство" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 03.01.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець, позивач) та державним підприємством "Хотинське лісове господарство" (орендар, відповідач) укладено договір оренди транспортного засобу № 2/53, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування транспортний засіб: автобус Мersedes Benz 410, д.н.з. НОМЕР_1, 1996 року випуску, номер кузову - НОМЕР_2., для перевезення робітників лісгоспу.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2., 5.7. договору строк його дії становить 12 місяців, діє до 01.01.2012 та зберігає чинність в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором.

При цьому, судами встановлено, що жодних заяв про припинення або зміну договору сторонами не подавалось, у зв'язку з чим суди дійшли вірного висновку, що договір було продовжено на 2012 рік.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору розмір орендної плати становить 24,375 грн. за годину, яку орендар сплачує незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 10 числа, попереднього місяця.

30.12.2011 та 31.07.2012 між сторонами складено та підписано акти виконаних робіт до угоди №2/53 від 03.01.2011, відповідно до яких сторони визначили кількість відпрацьованих годин протягом січня-грудня 2011 року і січня - липня 2012 року на орендованому транспортному засобі та загальну суму орендної плати, що підлягає сплаті орендодавцеві, розмір якої за 2011 рік склав 50 139, 38 грн. та за січень-липень 2012 року - 27 763, 13 грн., з яких відповідач сплатив лише 3800 грн.

12.11.2012 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором оренди № 2/53 від 03.01.2011 в сумі 74 102, 51 грн., відповіді на яку відповідач не надав, заборгованість з орендної плати не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій в договорі оренди транспортного засобу № 2/53 від 03.01.2011 сторонами визначено розмір орендної плати в сумі 24,375 грн. за годину оренди транспортного засобу - Мersedes Bens 410, д.н.з. НОМЕР_1. При цьому, розмір орендної плати за період користування вказаним транспортним засобом протягом 2011 року та січня-липня 2012 року згідно актів виконаних робіт, підписаних між сторонами у справі, склав 77 902, 51 грн., з яких відповідачем сплачено на користь позивача лише 3800, 00 грн. Таким чином, судами на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів вірно встановлено факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за укладеним між ними договором оренди транспортного засобу № 2/53 від 03.01.2011 в розмірі 74 102, 51 грн. Доказів сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 74 102, 51 грн. боргу.

Пунктом 4.1. договору оренди № 2/53 від 03.01.2011 сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивач обґрунтовано нарахував та пред'явив до стягнення у даній справі суму трьох відсотків річних у розмірі 1108, 49 грн. від простроченої відповідачем суми орендної плати, розмір якої за перерахунком судів є правильним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1108, 49 грн. трьох відсотків річних, оскільки факт порушення відповідачем строків сплати орендної плати, встановлених договором оренди № 2/53 від 03.01.2011, є доведеними та мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин спеціального законодавства - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та, відповідно, неправильне визначення у договорі розміру орендної плати і встановлення інших умов договору, оскільки дія вказаного Закону не розповсюджується на правовідносини, що склалися між сторонами у справі на підставі договору оренди транспортного засобу, який належить фізичній особі.

Безпідставними є також і посилання скаржника на недійсність договору оренди № 2/53 від 03.01.2011 з огляду на те, що питання його недійсності не є предметом спору у даній справі, а було розглянуто господарськими судами у справі № 926/792/13, за результатами вирішення якої рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.10.2013, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2014, відмовлено у задоволенні позову ДП "Хотинське лісове господарство" до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним зазначеного договору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Хотинське лісове господарство" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 926/724/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

О. Кролевець